Напевно у кожного з вас з'являється момент, коли хочеться поговорити про все і часом не дуже-то пов'язаних між собою речей. Ось це той самий випадок, коли хочеться і про політику висловитися, і про жінок і про їжу і про податкову довбану реформу. Коротше, про все.
Я не виключаю, що по ходу я буду дописувати, і нехай це буде схоже на сміттєвий ящик, але без доповнень ніяк.
Отже, почнемо зі злободенного - податкова реформа.
Кілька місяців тому, мене і не тільки мене, запросили на зустріч з зам міністра фінансів України поговорити про податки. Мені, як і всім присутнім, здалося що, нарешті, і нас хочуть почути. Ми озвучували якісь пропозиції, ми просили позбавити нас нарешті від зайвої суєти, загалом, говорили багато. Я дуже чекав підсумкового документа. І ось він з'явився і був озвучений тією самою мадам, з якою ми зустрічалися. Кілька разів у своєму виступі вона посилалася на таких лохів як я, що це нібито ми вимагаємо все у нас відібрати, це ми вимагаємо змусити нас звільнити людей, врешті решт, ми вимагаємо закрити нас нафіг. А ще, мало не забув, ми вимагаємо щоб у нас за барною стійкою, було, увага! - 5-6 касових апаратів, а краще більше.
Коротше, хай живе корупція!
Поки вона є - будуть робочі місця. А мадам з якою ми зустрічалися нехай займеться якимось машинобудуванням, або нехай булочками торгує, але зустрічатися з нею і з їй подібними, я більше ніколи не буду.
У мого друга в Одесі, перед рестораном стоїть корова, правда я не знаю чи є у не вим'я, так от спочатку ця мадам з мінфіну бачила в нас таку корову з великим вим'ям, яку можна вже не просто доїти, а відразу звідти пити. Але вимені у нас немає і смоктати вже нічого. Фу, висловився.
Про корупцію
Я вам розповім історію, як ми вирішили з нею боротися років 7-8 тому, на конкретному прикладі.
Літні майданчики.
Система яка існувала, виглядала приблизно так: ще влітку треба було збирати величезну кількість папірців, знайти якихось рєшал-депутатів, видати їм пару цукерок за які можна було отримати дозвіл на рік і так щороку, головне не забувати про цукерки.
Ми зібралися і запропонували зробити нове положення про літні майданчики, яке виглядало наступним чином: ти збираєш мінімальну кількість паперів, здаєш у віконце і через якийсь час тобі дають дозвіл на 5 років. Положення було розроблено і поки дійшло до сесії, на якій його мали затвердити, з'ясувалося що ДАІ збунтувалося. ДАІ оголосило про те, що їм пофіг на це віконце, оскільки мають своє, в яке передбачалося звертатися після першого віконця, але з цукеркою. З часом вони і це змінили зробивши так, що треба було вже приходити з двома цукерками, бо область теж ласунка. Наступний сюрприз нас чекав, коли за нього вже проголосували. Я раптом помітив, що хтось виправив «на 5 років» на «до 5-ти років». Приблизно це виглядало так - цукерки вирішують термін. Мало того, якщо раптом цукерка не смачна, то щороку тебе змусять обходити всіх сусідів і брати у них в індивідуальному порядку дозвіл на твій майданчик, тобто збирати підписи, що в середньому обходиться в 30 цукерок в рік, тому що сусіди теж ласуни.
Так от, сьогоднішня боротьба з корупцією виглядає наступним чином: всіх хто їсть цукерки будуть садити, а ти як бігав щороку, так і будеш бігати - по сусідах, по даїшникам, по іншим вже не ласунам. Борітеся - поборете! Але про цукерки не забувайте.
Хай живе корупція!
Хай будуть здорові ласуни.
Для себе я зрозумів, що не боротьбою треба займатися, а наведенням порядку. Створити правила дуже легкі, зрозумілі і прості. Правила, за яких тебе сприймають не як магазин Рошен, а як працедавця, який на літо відкриє додатково, як мінімум, 5 робочих місць. А якщо це помножити на 1500 закладів у місті? От і рахуйте, хто за ким повинен бігати.
Далі буде…
Рекламна пауза.
Купуйте цукерки Рошен, вони вам знадобляться!